УНР за доби Директорії

У травні 1918 р. партії просоціалістичної орієнтації утворили опозиційний гетьманові Український національно-державний союз (з серпня Український національний союз).

13 листопада на таємному засіданні цієї організації розглядалося питання про збройний виступ проти П. Скоропадського. Для керівництва виступом обрали тимчасовий верховний орган УНР — Директорію — у складі:

·        В. Винниченка (голова),

·        С Петлюри,

·        Ф. Швеця,

·        О. Андрієвського,

·        А. Макаренка.

Після розгрому під Мотовилівкою (18 листопада 1918 р.) найбільш боєздатних сил гетьмана питання про владу було вирішене: на початку грудня армія УНР контролювала майже всю територію України. Проте вже через півтора місяця вона змушена була під ударами зброй-них формувань радянської Росії залишити українську столицю. Директорія поступово еволюціонізувала до диктатури військових на чолі з С. Петлюрою.

Наприкінці 1920 р. Директорія остаточно втрачає контроль над територією України і С. Петлюра емігрує за кордон.

 26 грудня 1918 р. була проголошена Декларація з програмою Директорії:

·        Скасування Гетьманщини, відновлення УНР

·        Влада в УНР належить трудовому народу, а нетрудові, експлуататорські класи позбавляються права голосу

·        Директорія – тимчасова верховна влада до скликання Конгресу трудового народу України

·        Передача землі селянам без викупу

·        Налагодження міжнародних відносин на принципах нейтралітету та мирного співіснування з усіма країнами

·    Відновлення 8-годинного робочого дня та свобод, скасованих гетьманом

8 січня 1919 р. було проголошено ліквідацію приватної власності на землю, але в руках заможних селян перебували ділянки площею до 15 десятин землі, а власність польських, австрійських та німецьких поміщиків лишалася недоторканою.

Реальна влада на місцях належала отаманам (ватажкам), які не завжди пдкорялися державній владі 

22 січня 1919 – Акт злуки ЗУНР і УНР

Україна в умовах зовнішньої агресії

Дата	Подія
6 січня 1919 р.	Проголошення Української соціалістичної радянської республіки (УСРР)
5 лютого 1919 р.	Вступ Червоної армії до Києва
Кінеець квітня 1919 р.	Встановлення контролю радянської влади над усією Україною і Кримом
Травень 1919 р.	Антибольшевистський заколот  М.Григорєва. наступ білогвардійців (Денікіна) на Донбасі
Липень 1919 р.	Окупація польськими військами ЗУНР. Обєднання армій УНР і УГА
Липень-серпень 1919	Наступ української армії на правобережжі
Серпень  1919 р.	Нестор Махно створив Революційно-повстанську армію
30 серпня 1919 р.	Одночасний вступ до Києва української та денікінської армій. Українська армія покидає Київ
Грудень 1919-травень 1920	Плочаток першого Зимового походу армії УНР під командуванням М.Омеляновича-Павленка
Березень 1920	Розгром білогвардійців
21-24 квітня 1920	Варшавська угода між Польщею і УНР
6 травня 1920	Вступ польсько-українських військ у Київ
18 березня 1921 р.	Ризький мир між Польщею, РСФРР і УСРР
Весна 1920 р.	Розгром білогвардійських військ Врангеля
Жовтень-листопад 1921 р.	Другий зимовий похід армії УНР під командуванням Ю.Тютюнника

6 січня 1919 р. держава стала називатися Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Тимчасовий робітничо-селянський уряд став називатися Рада Народних Комісарів (РНК)на чоліз Х. Раковським.

Першою формою соціально-економічної політики радянської влади в Україні була політика «воєнного комунізму», яка передбачала:

- диктатуру комуністичної партії, утворення ревкомів і комбідів;

- націоналізацію всіх підприємств;

- централізацію управління виробництвом і розподілом товарів;

- заборону свободи торгівлі, згортання грошового обігу, запровадження карткової системи;

- мілітаризацію народного господарства;

- введення продовольчої розкладки (з 11 січня 1919 р.), або встановлення продовольчої диктатури. Примусове вилучення у селян продовольства;

- колективізацію села;

- «червоний терор» проти противників більшовизму.

Політика «воєнного комунізму» викликала масове незадоволення селянства. Проти продрозкладки та примусового створення колгоспів піднялася хвиля селянських повстань.

У 1919-1920 рр. громадянська війна в Україні досягла апогею. Червоній армії активно протистояли білогвардійська Добровольча армія Денікіна, об’єднана армія УНР та ЗУНР, Революційна повстанська армія України Нестора Махна, білогвардійська армія Врангеля. В результаті радянсько-польської війни 1920-1921 рр. за Ризьким договором Польща визнала існування Радянської України, до Польщі відійшли Східна Галичина та Західна Волинь. Після розгрому радянськими військами армії Врангеля в Криму громадянська війна завершилася.

 

Для роботи з підручником: Пометун О.ІІІ., Гупан Н.М. Історія України, 10 кл., К.: “Оріон”, 2018, § 13

Для додаткового перегляду: https://www.youtube.com/watch?v=0HyboohokEI