Зміни в суспільно-політичному житті. Політика коренізаціі в УСРР.

Українізація – це офіційна лінія комуністичної партії, спрямована на виховання кадрів для партійного, державного, господарського апарату з представників корінної національності, розширення вживання української мови в державних установах та освіті, розвиток української культури.

Дата проголошення – квітень 1923.

Мета: посилення контролю та впливу комуністичної партії в національних районах шляхом надання народам СРСР можливості розвивати власну культуру, мову, готувати національні кадри. В Україні коренізація дорівнювала українізації

Заходи українізації:

·                    Підготовка та залучення кадрів із представників корінної національності до партійних і державних органів й установ

·                    Створення умов для розвитку мови і культури всіх національних меншин в Україні (Автономна Кримська Соціалістична Радянська Республіка— національно-територіальна автономія кримських татар, , що існувала на території Криму з 1921 по 1945 роки)

·                    Запровадження української мови в усіх установах та навчальних закладах, видання газет, журналів, книжок українською мовою

·                    Усебічний розвиток укр.. культури під контролем ВКП(б)

·                    Глибоке вивчення національної історії, відродження традицій

Прибічники українізації: М.Скрипник, О.Шумський, М.Хвильовий, В.Затонський

Противники українізації: верхівка КП(б)У, чиновники, керівники великих підприємств, трестів, російське та зрусифіковане міщанство, пролетаріат, інтелігенція (М.Горький, А.Луначарський).

Українська автокефальна православна церква. (УАПЦ)

Завдання за підручником: Пометун О.ІІІ., Гупан Н.М. Історія України, 10 кл., К.: "Оріон", 2018 § 21 (с.- 139-145)

Відеоматеріал: https://www.youtube.com/watch?v=LjtDSc3tdp8