Воєнні дії на території України в 1914-1917 рр. Українці в арміях ворогуючих держав. Українські січові стрільці

•10 серпня – 13 вересня 1914 р. – ГАЛИЦЬКА БИТВА – рос. війська захопили Камянець-Подільський, Львів, Чернівці . Утворено Ген-губ. на чолі з графом Бобринським, проводилася політика русифікації захоплених земель

•22-24 січня 1915 – наступ Австро-Угорської армії. Повертають землі Галичини і Буковини + частина Волині й Поділля

•25 березня – наступ Рос. Відсутність успіху для обох сторін

•2 травня 1915 р. – наступ австрійської армії

•Весна 1915 – Брусилівський прорив (наступ російської армії на Галичиніі)

ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (Легіон УСС) – укр. добровольче військ. формування у складі австро-угор. армії в роки Першої світової війни.

 

Його утворенню передувало оприлюднення 6 серпня 1914 маніфесту Головної української ради та її військ. організації – Укр. бойової управи – із закликом до галицьких українців піднятися на боротьбу проти рос. панування в Україні.

Служити в Легіоні УСС виявили бажання 28 тис. галичан, однак австрійс. влада дала дозвіл на формування стрілец. частини лише з 2,5 тис. вояків.

Більшість галицьких українців воювала у складі регулярних підрозділів австро-угор. армії. Офіц. кола Австро-Угорщини з недовірою ставилися до укр. військ. формування, командування протягом війни чинило перепони його посиленню і направляло на найбільш небезпечні ділянки фронту.

Формування Легіону УСС відбулося в серпні–вересні 1914, його ядро склали активісти січового, сокольського і пластового рухів ("Сокіл", "Пласт"), гімназисти та студенти.

До первісного командного складу увійшло 16 кадрових старшин-українців австрійської  армії:

ü  М.Баран, 

ü Г.Коссак,

ü С.Горук, 

ü В.Дідушок, 

ü Д.Вітовський та ін.

Командиром був призначений отаман Т.Рожанковський, згодом – поручник М.Галущинський.

Легіон складався з двох куренів (командири – сотники М.Волошин та Г.Коссак) і одного півкуреня (командир – отаман С.Шухевич)

Бойове хрещення легіонерів відбулося наприкінці вересня 1914 в боях з рос. козачими частинами.

 Узимку 1914–15 стрільці несли охоронну й розвідувальну службу в районі Верецького і Ужоцького перевалів (див. також Карпатська операція 1915).

У березні 1915 легіон був поділений на два окремих курені, які підпорядковували двом австрійс. бригадам 55-ї д-зії ген. Г.Фляйшмана. У їх складі стрільці досягли першого успіху: в ході боїв на г. Маківка 29 квітня – 3 травня 1915 були зупинені й відкинуті назад частини рос. армії. Згодом легіон брав участь у боях під містами Болехів і Галич, селами Завадів на Львівщині і Семиківці (нині село Теребовлянського р-ну Терноп. обл.).

Із серпня до листопада 1915 підрозділи УСС займали позиції над р. Стрипа (прит. Дністра), де стримували наступ рос. військ на м. Бережани. На вересень цього року легіон складався з 1-го полку УСС (командир Г.Коссак, згодом – підполк.А.Варивода) чисельністю 1700 вояків і запасної частини – Коша УСС (бл. 500 новобранців, які становили резерв). У боях на р. Стрипа полк зазнав відчутних втрат, був відведений у тил на відпочинок, де перебував до травня 1916.

Під час Брусиловського прориву рос. армії влітку 1916 полк УСС  прикривав стратегічний напрямок на Бережани (на горбі Лисоня в межиріччі річок Золота Липа і Цехівка, бас. Дністра). У цих боях він утратив убитими, пораненими і полоненими більше 1 тис. вояків.

Бл. 450 осіб відійшли в тил для переформування. Командиром полку став отаман Ф.Кікаль; у його складі було утворено Гуцульську сотню Українських січових стрільців під командою поручника О.Левицького.

З лютого 1917 полк УСС знов перебував на передових позиціях під Бережанами, де під час чер-вневого (1917) наступу рос. армії майже у повному складі потрапив у полон. Із залишків полку (бл. 400 осіб), Гуцульської сотні та поповнень з Коша УСС було сформовано новий курінь (командири – поручник Д.Кренжаловський, згодом – отаманМ.Тарнавський, сотник О.Микитка). Січовики, які потрапили до рос. полону (В.Кучабський, А.Мельник, Р.Сушко, Ф.Черник та ін.), стали ініціаторами і засновниками в листопаді 1917 стрілец. частини у складі Армії Української Народної Республіки(див. також Січові стрільці).

Поряд з військ. підготовкою у полку проводилася велика культурно-освіт. робота. Діяли курси для малописьменних, б-ка, хор і оркестр, власне вид-во ("пресова квартира"), видавалися альманах "Червона Калина", журнали, спец. поштівки. З вид-вом співпрацювали, зокрема, А.Баб'юк (Мирослав Ірчан), А.Лотоцький, О.Назарук та ін. відомі в майбутньому письменники і журналісти. Зі стрільцями підтримував дружні стосунки І.Франко (в полку служили його сини Петро і Тарас; він сам провів останні місяці свого життя в Приюті для хворих і виздоровців УСС (стрілецькому шпиталі) у Львові)

Для роботи з підручником: Пометун О.ІІІ., Гупан Н.М. Історія України, 10 кл., К.: “Оріон”, 2018, § 2

Для додаткового перегляду: https://www.youtube.com/watch?reload=9&v=w_43FapomSU

Схема для опрацювання: